Лірика Дмитра ІВАНОВА

Re: Лірика Дмитра ІВАНОВА

Повідомлення Lucinissima » 08 жовтня 2013, 19:05

Коли читала у Клубі його балади - бачила, як у літніх клубівців сльози стояли в очах. У його рядках вони впізнавали СВОЄ. Сприйняття поезії - це ж насамперед упізнавання...
Мені особисто неблизькі сюжети його балад (у мене життєвий досвід геть інший), але лірика в нього дуже і дуже непогана. Я радію, що "Апостроф" віднині знає такого поета!
Від "кирпатих перс" і багато чого іншого я у щирому захваті))
Хто ще (зокрема і серед наших літературних укрсучків та укрсучок, які так епатують своїм еротизмом?) знайшов такий епітет для найкращої форми жіночих грудей?))

це ж важливо, коли не капловухі, а саме кирпаті))

(я грайлива нині)))
Lucinissima
 
Повідомлення: 185
З нами з: 02 вересня 2011, 17:12

Re: Лірика Дмитра ІВАНОВА

Повідомлення Лариса » 06 жовтня 2013, 10:32

:)
Просто такі люди себе якраз і вважають інтелектуалами. В них "село" лайливе слово.
Я в таких випадках волію не сперечатися. Як казав Петро Перший: "Дабы дурь каждого была видна".
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Re: Лірика Дмитра ІВАНОВА

Повідомлення Олександр » 05 жовтня 2013, 19:16

А звідки Ви знаєте, що вони не високочолі? Може, у когось із них таке чоло, що о-го-го: аж до потилиці.
От якби Ви написали "не інтелектуалів" - то інша справа.
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський
Олександр
 
Повідомлення: 169
З нами з: 23 вересня 2011, 15:14

Re: Лірика Дмитра ІВАНОВА

Повідомлення Лариса » 05 жовтня 2013, 18:58

Ні, не високочолих. :)
Я знаю такий тип людей. Вони зверхньо дивляться на всіх, з ким пляшку разом не розпивали.
Зрештою кожен має право на свою думку, а зараз ці думки кожне несе в інтернет... Треба просто не звертати уваги, а робити свою справу.
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Re: Лірика Дмитра ІВАНОВА

Повідомлення Олександр » 05 жовтня 2013, 14:23

Суворий присуд високочолих інтелектуалів:
http://vk.com/topic-12072703_22476536
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський
Олександр
 
Повідомлення: 169
З нами з: 23 вересня 2011, 15:14

Re: Лірика Дмитра ІВАНОВА

Повідомлення Лариса » 05 жовтня 2013, 08:47

Дякую, Люцинко!
Коли текст читаєш сам, він сприймається набагато краще, ніж почутий з уст іншої людини.
Ти доклала зусиль, щоб донести до читачів ці поетичні коштовності, але тепер хочеться прочитати й інші. Може, автор має десь в інтернеті розміщені тексти, щоб їх скопіювати сюди?
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Лірика Дмитра ІВАНОВА

Повідомлення Lucinissima » 05 жовтня 2013, 00:33

18561259.jpg
Дмитро Іванов
18561259.jpg (29.95 Кб) Переглянуто 4187 разів
Дмитра Іванова (нар. 1946 р. на Кіровоградщині, нині мешкає і працює в Чернігові) уславив жанр балади. Його талант має ліро-епічне забарвлення. Баладами Іванова захоплювалися зокрема Микола Вінграновський та Леонід Талалай. Левова частка доробку поета, якщо судити за книжкою "Село в терновому вінку" (2008; книжка, між іншим, увінчана Шевченківською премією), - це саме балади на автобіографічні сюжети: повоєнне село, голодне дитинство, людські драми і трагедії, загострені на тлі суворої доби.
Але є у Дмитра Іванова й суто ліричні твори - то елегійно-задумливі, то гостроемоційні, пристрасні. Кілька з них я дібрала на свій смак для наших апострофських читачів та гостей форуму.



* * *
Валерію Ясиновському
Яблуня над шляхом нахилилась,
Ліктями зіпершись на паркан.
Яблуками в далеч задивилась
Вслід
у вирій линучим шпакам.

Мальви присмутнілі й мальвенята
Шепотять із двору їм:
"Щасти!"
І зітхає тихо сива хата
У лице пожовкле самоти.

День біля колодязя спинився
І, відвівши сплутане гілля,
Тиші вересневої напився
Із відра
у дзьобі журавля...


* * *
Він стрів мене у яворах.
На груди лапами обперся,
Щасливо в очі зазирав,
Лизав лице,
об ноги терся.

І пахнув рідно,
як раніш,
Сараєм,
полем,
бузиною;
Котивсь на радощах в шпориш,
То біг вперед,
то йшов за мною,

То лопухам у вуха гув
Й дівчачим платтям зла накоїв,
Аж засміявся дід Інгул
У жменю греблі кам"яної.

А вже як в лузі я спинивсь,
Де обняла мене калина, -
Під серцем в мене примостивсь
І дихав тихо, як дитина.

Його усяким я знавав:
М"яким, жорстким, несамовитим,
Та злим ніколи не бував
Мого села
родинний вітер.


* * *
Я все забув. Зміліла пам"ять.
Чи суховик її задув?
Але згорілими губами
Я не забув твою ходу.

Я все забув. Розпалась пам"ять,
Як дим у спаленім саду.
Та поміж чорними стовпами
Я не забув твою ходу.

Я все забув.
Слова нерівні,
Котрі збирала в полу ніч,
І очі прокляті і рідні,
І вуст німих безумний клич.

Я все забув.
І сонні зорі
Кирпатих перс - у карій млі,
І щастя блискітки прозорі
на веснянім твоїм чолі...

Я все забув.
І за літами
Себе,
забутого,
веду.
Лиш посивілими вустами
Я не забув
твою
ходу.


* * *
Ми більше не зустрінемось з тобою.
Ми житимем
Як небо із рікою:
Воно - у ній,
вона - у нім.
І любо їм,
і горе їм.
Lucinissima
 
Повідомлення: 185
З нами з: 02 вересня 2011, 17:12


Повернутись до УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


cron