- В.Р.
- Romanowsky.jpg (30.94 Кб) Переглянуто 2008 разів
В’ячеслав РОМАНОВСЬКИЙ (нар. 5 вересня 1948 р.) - поет-лірик, продовжувач традицій таких наших земляків, як Яків Щоголів, Олександр Олесь, Леонід Талалай. Пан В’ячеслав уже зо два роки є частим гостем Клубу "Апостроф". Його мелодійна лірика, здається, ніби створена для музики - на що я звертаю особливу увагу барда Миколи Воловика =))
Моє знайомство з цим поетом розпочалося з публікації в журналі "Березіль" у середині 2000-х років.
* * *
Давно не співав,
Бо душа не співала давно.
З травневих піал
Розлилося зелене вино.
Схиливсь верболіз,
Потемнішав зажурено став.
І тоскно до сліз,
Що між нами стіна вироста.
Назустріч тобі
Ще рвонеться з-під серця псалом.
Я вірю судьбі -
Ми ще сядемо вдвох за столом.
* * *
Осонцено мліють щедротні сади,
У гулі солодкому бджоли та оси.
Обтрушує липень гарячі плоди -
Вабливі духмяні рясні абрикоси.
Зберу у таріль їх. На стіл принесу,
Де бризкають барвами квіти у глеку.
На листі промінчик цілує росу,
Як я цілував тебе, милу й далеку.
Притлумлене часом нестліле чуття
Малює тебе у саду цім зі мною.
Як прикро, що в юність нема вороття,
Що квапиться літо прийти за весною.
Зажура неквапно сідає за стіл.
Тривожиться серце? Чи трави в покосах?
Та зоряно світять мені золоті
Веснянки твої, як на цих абрикосах.