На початку існування клуб балансував між літературою, політикою, історією, загальнокультурними темами, народними промислами, здоровим відпочинком і мандрівками. В результаті ні на що конкретне він так і не спромігся, бо для всіх був чужим.
В політиці треба бути активним і мати конкретну мету, покладатися на конкретних людей. І не двічі на місяць після роботи...
В історії треба бути фахівцями. Або хоча б мати ентузіастів, які в рамках клубу взяли б на себе безкоштовні лекції.
Надія написав:круглі столи та якісь інші заходи повинні бути якомога більш професійними
- тут я згодна з тобою на 100 відсотків.
Клуб як місце для вишивання та хорових співів (або оповідок про мандрівки) нас не задовольняє категорично.
Отже ми вибрали СВІЙ формат: читацько-літературно-пісенний та загально-освітній. Як на мене - досить багато, аби вкластися в дві зустрічі на місяць по дві-три години.
Але питання "чи брати участь в політичних акціях та протестах" ми обговорювали не раз. Власне, в більшості випадків, коли це було потрібно, клубчани приходили на такі акції за покликом серця. Звичайно, не всі, - ті, хто зміг. Але ж і політичні вподобання в нашому товаристві досить різні. Це ми прийняли як аксіому. Нас об’єднує українська мова і культура. Саме її ми пропагуємо, сподіваючись на те, що з української культури колись виросте і український світогляд, і українська політика.
Втім я певна, що багато хто з нашого клубу ще не раз "вийде на Майдан" коли така необхідність настане.
Лишається обговорити все, що стосується вибраного нами формату.
Чи лишаємося згуртованим колективом і тихо проводимо свої вечори (поза межами книгарні, бо інакше клуб таки врешті-решт зникне), чи робимо широку рекламу і гуртуємо навколо себе талановитих митців, пишемо диски, продаємо книжки, виходимо на "велику сцену"?
Чи рухаємося в бік студійно-дискусійного формату з виступами кожного ? Чи покладаємося на творчі вечори фахівців? Така тенденція мала місце впродовж останнього півріччя.
Чи шукаємо приміщення для виступів перед широким загалом, чи збираємося тісним гуртом за чаєм та варениками?
Чого ми прагнемо: дружнього товариства для душевного комфорту чи духовного зростання, нових знань, нових знайомств і пасіонарних зібрань?
Тут ще стільки можна написати... Але поки що зупинюсь.