БАЛАЧКА

Так, я читала на блозі. Ти це зробила набагато інформативніше, ніж я.
Колективів було так багато, що я вирішила краще не писати ні про кого, аніж когось образити. Тому написала тільки про нас коханих.

Щодо пропозиції – добре, що написала. Обговоримо на клубі. Та й сюди хтось загляне, то може, й свою думку висловить.

Ну, в нас не так і часто одній темі присвячуються УСІ 2,5 години. Зазвичай на тему десь 1,5 години, потім півгодинне обговорення, а потім Ти робиш "вільний мікрофон" - для тих, хто ще хоче щось сказати, почитати свої вірші і т.д..

Моя пропозиція загалом має характер суто пропозиції: я не наполягаю. Просто намагаюся розтіктися мислію в напрямку того, які ще можуть бути перспективні форми роботи Клубу. Думаю про те, чого бракує в Клубі передусім мені самій. А мені бракує саме культурологічного та філософського компоненту. (Можливо, я в цьому не самотня.)


P.S. А що там чути про мистецтвознавчу доповідь Вікентія?
Чи він без Вікторії не впорається?

P.P.S. Я у блозі вже про сковородинівський фест написала))

Пропоную винести цю тему для обговорення завтра на клубній зустрічі, а тут лишаємо можливість для обговорення цієї теми.
В мене ж особисто викликають сумнів кілька речей: можливість «запхнути» глибоку філософську тему в 10-хвилинну доповідь та відсутність або мала кількість освічених в філософії опонентів.
Якщо ти знаєш, як обійти ці питання, або взагалі не вважаєш їх перешкодою, то завтра поговоримо про нову рубрику.

Втім від рубрик ми останнім часом відмовилися невипадково. Коли дві з половиною години присвячуються конкретній темі, важко знайти час ще й для інших тем (рубрик), хоч і не дуже тривалих. Бо основний компонент кожної зустрічі – це все ж обговорення, дискусія. А це потребує часу.

Лариса написав:Як кажуть, ініціатива карається. Той, хто пропонує, сам і вестиме запропоновану рубрику.

Згодна

Лариса написав:Але інша справа, наскільки стародавні філософи Європи мають відношення до українського відродження початку ХХІ століття? Коли люди не можуть складно промовити українською підряд більше двох завчених речень, коли «поети» не знають, хто такий Свідзінський, коли всерйоз вважають, що українська культура – це коли всі одягнуть вишиванки.

Чекай: не можуть говорити СКЛАДНО чи ДОЛАДНО?)) Про мене, коли складно - то хай краще не говорять, я не люблю, коли дуже складно, - я люблю, коли й про складне людина вміє сказати просто)))
А якщо людям СКЛАДНО говорити ДОЛАДНО - то це питання практики. Власне, те, заради чого Ти й Клуб створювала.
Щодо Свідзінського: а не знають, бо про нього мовчали в радянську епоху, та й у незалежну не вельми кричать. Я Тобі скажу, що в курсі історії літератури НА ФІЛФАЦІ (1999-2004) Свідзінського не було. Повіриш? Плужник уже був, а Свідзінського ще не було.
Знову ж таки: для того Ти й Клуб створила, щоб і про Свідзінського, і про багатьох інших люди знали.

Тепер про філософію. Філософія - така багатогранна штука, що вона має відношення геть-чисто до всього. А вже про серйозну літературу, про серйозну критику без якоїсь історико-філософської підкутості й говорити годі. Згадуючи того самого Свідзінського, хочеться навести паралель із старожитньою натурфілософією, таким цілісним сприйняттям усього живого як єдиного Космосу, з яким людина - малий Космос - перебуває у найтіснішій єдності.
"А серце - як полудень сонний,
Як притуманена блакить".

Лариса написав:До того ж (якщо говорити про мову) люди поприносять свої російськомовні філософські книжечки «времен Очаковских и покоренья Крыма»: а яка різниця, якою мовою цитувати, наприклад, Монтеня або Шопенгауера? І від нашого українського клубу нічого не залишиться.
Що скажеш?

Це проблема, згодна. Але просто треба, започатковуючи рубрику, ще раз нагадати клубівцям, що ця рубрика, як і решта клубних тем, є україномовною. Тож, коли що, нехай або приносять українські переклади, або перекладають щось потроху самі.
Крім того, у книгарні "Є" я бачила чимало українських перекладів світової філософії. Щоправда, вони кусаються(((

Як кажуть, ініціатива карається. Той, хто пропонує, сам і вестиме запропоновану рубрику. Так у нас і було раніше. Була рубрика «Сміємося разом», була пісенна, була «Мовні цікавинки» з іграми та вікторинами, яку зазвичай вів хтось з присутніх бібліотекарів.
Але інша справа, наскільки стародавні філософи Європи мають відношення до українського відродження початку ХХІ століття? Коли люди не можуть складно промовити українською підряд більше двох завчених речень, коли «поети» не знають, хто такий Свідзінський, коли всерйоз вважають, що українська культура – це коли всі одягнуть вишиванки.

До того ж (якщо говорити про мову) люди поприносять свої російськомовні філософські книжечки «времен Очаковских и покоренья Крыма»: а яка різниця, якою мовою цитувати, наприклад, Монтеня або Шопенгауера? І від нашого українського клубу нічого не залишиться.
Що скажеш?

Лариско, Ти колись говорила, що раніше клубні зустрічі поділялися на тематичні рубрики, і на кожну рубрику був свій час.
Як шановне панство дивиться на філософські десятихвилинки? Щось подібне можна було б запровадити з січня наступного року. Розповідати якісь захопливі факти з історії філософії (у річищі лікнепу). Читати притчі, апорії й афоризми))

P.S. не до душі мені ці яйцеголові смайли - ставитиму дужечки)))

Дякую, Люцинко. Зараз виправлю... Якщо дозволить мій Інтернет, бо він ввечері чому сонний.

...про наказовий спосіб українських дієслів і про граматичне вираження спонукання!
Ларчику, мені б радше припало до душі не "давайте поїдемо" і "давайте поговоримо", а "поїдьмо" і "поговорімо".

Сюди скидаємо пропозиції щодо тем, на які хочеться поговорити.