Цікаві статті на історичні теми

Re: Цікаві статті на історичні теми

Повідомлення admin » 11 березня 2012, 10:04

Спалені живцем
http://glavnoe.ua/indexg.php?article_id ... ar=10_2012

У 1941 року більшовики перед відступом з Харкова спалили катівню НКВС на вулиці Чернишевській разом з в’язнями. Радянська влада змогла добре приховати пам’ять про цей злочин. Про нього не написано в жодній радянській книзі про Другу світову війну...

(Єдине, що викликало в мене питання: чому в статті згадується вулиця Красіна? Адже по той бік Пушкінської продовженням вулиці Раднаркомівської є вулиця Дарвіна. Красіна знаходиться за квартал вище.)
admin
 
Повідомлення: 175
З нами з: 07 червня 2011, 16:42

Re: Цікаві статті на історичні теми

Повідомлення Олександр » 04 лютого 2012, 13:39

Рекомендую:
Сергій Грабовський. "Чи можна довіряти історію історикам? "
http://tyzhden.ua/History/39971
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський
Олександр
 
Повідомлення: 169
З нами з: 23 вересня 2011, 15:14

Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним

Повідомлення Лариса » 12 січня 2012, 12:38

http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/10/24/60277/
За матеріалами "Української правди"

Видані рік тому, наприкінці жовтня 2010 року, "Криваві землі" негайно ж стали бестселером. Одразу 10 видань надали роботі Снайдера титул "Книга року".

На Заході прийнято вважати, що німці вчилися репресивним практикам у більшовиків. Але нацисти ніколи не були такими ефективними, як НКВД. Вони здійснювали масові вбиства хаотично, а не так упорядковано, як радянська влада. Терор з боку радянської влади відбувався таємно і не спричинив такого ефекту на населення, як нацистський. Ідея концтаборів існували ще з Першої світової війни. Але німецькі концтабори теж були хаотичні, не такі продумані, як радянські.

...Україна стоїть у центрі найбільшої катастрофи Західного світу. З 17 млн убитих 14 млн було знищено там, де побували і радянська, і німецька адміністрації. В 1930-40-их Україна була найнебезпечнішим для життя місцем у світі...
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Рівень секретності 18

Повідомлення Лариса » 10 січня 2012, 18:26

Документальний фільм
Рівень секретності 18

4 серії:

http://www.youtube.com/watch?feature=en ... 5cmeroBeSU
http://www.youtube.com/watch?feature=en ... 886HC1VJZg
http://www.youtube.com/watch?feature=en ... 1U48hss578
http://www.youtube.com/watch?feature=en ... GMJ41cSavA

Це документальний фільм виробництва "1+1 Продакшн", який показує 18 фактів з історії Другої світової війни на території України, котрі приховувала радянська пропаганда. Щодо кожного з них існує достатньо доказів, аби вони не вважалися ані версіями, ані гіпотезами. Більшість із цих фактів були особливо засекречені і не розсекречені повністю до теперішнього часу. Кожен із перечислених фактів - це велика помилка радянського командування, яка привела до численних людських і стратегічних втрат, яка потім була старанно прихована радянською владою.
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Re: Центральна Рада і Тимчасовий уряд: перший дипломатичний

Повідомлення Лариса » 04 грудня 2011, 20:55

Вероніко, це Ваша власна стаття чи вона належить іншому автору?
Я перенесла її в тему, якої вона стосується більше.
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Центральна Рада і Тимчасовий уряд: перший дипломатичний досв

Повідомлення Вероніка » 02 грудня 2011, 00:43

На сьогодні одним з найбільш актуальних питань української зовнішньої політики є українсько-російські відносини. Впливові, провладні політичні сили в Україні вважають цей вектор зовнішньої політики визначальним для України. З огляду на це, варто поглянути на історію дипломатичних відносин між Україною та Росією, зокрема, у початковий період відродження української державності на початку ХХ ст., а саме, взаємини Центральної Ради та Тимчасового Уряду, визначити основні здобутки та прорахунки.

Зовнішньополітичну діяльність України у період революції 1917-1921рр., висвітлювали у своїх роботах такі дослідники: Вєдєнєєв Д., Будков Д. [1], Головченко В., Солдатенко В. [2], Сергійчук В. [3], Дацков І. [4], Матвієнко В. [5], та інші. Наша робота присвячена саме взаєминам Центральної Ради та Тимчасового уряду, в контексті автономних прагнень українців.

Зовнішню політику Центральної Ради умовно можна поділити на три етапи. В даній роботі мова піде про перший період (від заснування до середини листопада 1917 р.). На цьому етапі майже всі зовнішньополітичні заходи Центральної Ради були скеровані на налагодження взаємин з Росією.

Треба зазначити, що на початковому етапі свого становлення Українська Центральна Рада, бачила Україну лише як автономну частину Росії. Важко сказати чому ідеї повного відокремлення від Росії, тогочасними політиками в більшості своїй, не сприймались. Можливо вони просто вже не уявляли Україну повністю незалежною: досвід історії цілком чітко продемонстрував, що будь-які прагнення українців до власної державності, так чи інакше, жорстко присікались російським самодержавством; Можливо, для Центральної Ради нагальнішими здавались економічні проблеми, і саме їх вирішення вони бачили більш реальним в союзі з Росією. До того ж, провідники Центральної Ради намагались дивитись на речі реально. Дійсно, з огляду на те, що момент був сприятливим, можна було б скористатись ситуацією і таки проголосити незалежність, можна навіть припустити, що така політична акція цілком могла українцям вдатись, оскільки була підтримка як селянства так і військових. Здавалося б спиратись молодій державі є на кого. Нехай так, і що далі? Молода держава, яку насправді ніхто на міжнародній арені не розглядає як суб`єкт зовнішніх відносин, а лише як об`єкт посягань інших держав. Чого б досягли українці, проголосивши незалежність, яку б ніхто в світі не визнав? А що станеться саме так, очевидно, в цьому очільники Центральної Ради не сумнівались, оскільки чудово розуміли, що українці сприймаються світом лише через призму Тимчасового уряду, і звичайно ж ніхто б не пішов на конфлікт з Росією, оскільки фактично вона забезпечувала Антанту гарматним м`ясом під час війни. Центральна Рада обрала інший шлях, не революційний, а більш поступальний – розвиватись автономно, а коли українці будуть готові – заявити про себе на міжнародній арені, як про самостійного гравця.

Отож, Центральна Рада відряджає до столиці переговорників, сподіваючись на підтримку з боку Тимчасового уряду, одним з лозунгів якого, було “право на самовизначення народів”. Однак не все так сталось, як гадалось українцям. Нашій делегації влаштовують “прохолодний прийом”, даючи зрозуміти, що уряду зараз м`яко кажучи, не до українців з їхніми проблемами. Більш того, практично всі політичні кола Росії (за винятком більшовиків, яким дії українців були “на руку”), звинувачюють Раду у нелегітимності і зраді, мовляв, знайшли час, коли Росія потерпає від війни та внутрішніх суперечок, підливати олію в вогонь. Ображені українці, які, по суті, нічого крім декларацій від Тимчасового уряду, і не вимагали, починають усвідомлювати, що росіяни розуміють лише мову сили та ультиматумів. Так народжується І Універсал, в якому проголошується автономія та створюється власний уряд – Генеральнийй Секретаріат. Тут росіяни бачать, що недооцінили самостійницькі настрої українців, щоб чого доброго, ці настрої не вилились у щось більш серйозне, уряд, звертається до українців з заявою, в якій висловлює розуміння прагненням українців до автономії. Наляканий шаленою підтримкою Центральної Ради в армії та на флоті, Тимчасовий уряд бере курс на “умиротворення” Центральної Ради. Росіяни надсилають до Києва делегацію для переговорів, під час яких, просто намагаються “замилити очі” різними заявами про визнання прав українців на автономію, всіляко уникаючи конкретних дій. Фактично, росіяни вирішують дати українцям те, в чому відмовили їм в Петрограді. Вони все ж таки визнають право України на автономію, але на зразок того, що вона “має право мати право”, не даючи жодних конкретних обіцянок, а натомість поставили обов`язковою умовою прийняття цієї угоди – відмову від українізації армії та флоту, а також входження представників національних меншин до складу Центральної Ради (чим, фактично, забезпечили існування своєї “п`ятої колони” в Україні). Та навіть не дивлячись на це, результат переговорів, для українців, треба визнати, був досить таки прийнятним, чого, очевидно і побоювався Тимчасовий уряд, коли заборонив своїм дипломатам укладати з українцями будь-які офіційні угоди. Згідно київських домовленостей Генеральний Секретаріат відповідальний перед Центральною Радою і є найвищим органом влади в Україні, і що найголовніше, визначаються територіальні межі української автономії у складі 9 губерній. Та росіяни мабуть, не були б росіянами, якби все не перекрутили і не поставили досягнуті домовленості “з ніг на голову”. Як до речі, вони робили часто (взяти хоча б славнозвісні “Переяславські статті” 1654 р.). Після приїзду українців до Петрограду для закріплення домовленостей, росіяни, усіляко принижуючи наших дипломатів, провокують українців, щоб вони самі відмовились від угоди. За свідченням Винниченка, думка про те, щоб все кинути і поїхати додому, у нашої делегації виникала, та розкусивши задум росіян, наші представники, схоже, вирішили діяти за принципом англійської королеви Вікторії: закрити очі на все і думати про Батьківщину. Тим більше, що відкритої конфронтації з Тимчасовим урядом українці побоювались, з огляду на потужну військову присутність росіян в Україні. В таких умовах нашим нічого не залишається як погодитись на запропоновану урядом, “Тимчасову інструкцію”, згідно якої, Генеральний Секретаріат призначався зверху і влада Центральної Ради розповсюджувалась не на 9, як було домовлено раніше, а лише на 5 губерній.

Проте, українці – непереборні оптимісти, і в такому завершенні переговорів бачать позитив – адже навіть “Тимчасова інструкція”, з усіма її недоліками, визнавала головне – автономію України, що під час перших петроградських переговорів було вершиною всіх українських вимог. І що найголовніше – про Україну нарешті заговорив світ.

Отже, дипломатичні відносини Центральної Ради та Тимчасового уряду пройшли шлях від категоричного несприйняття вимог українців, до вимушеного компромісу. Українцям все ж вдалось досягти, нехай і формального, визнання Тимчасовим урядом. І що найголовніше, ці переговори показали світові, що Україна здатна стати самостійним гравцем на міжнародній арені.
Вероніка
 
Повідомлення: 1
З нами з: 02 грудня 2011, 00:38

Re: Цікаві статті на історичні теми

Повідомлення Лариса » 19 жовтня 2011, 14:15

На мій погляд, правдиве визначення політики української влади за 20 років незалежності
(Цикл статей голови вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимира В’ятровича, присвячений 20-річчю незалежності):

Революція компромісів. Компроміси революції:

Оксамитом проти зброї
http://www.cdvr.org.ua/node/1187

За крок до революції
http://www.cdvr.org.ua/node/1198

Проголошення незалежності
http://www.cdvr.org.ua/node/1205

Країна, яка «зависла» в незавершеній революції
http://www.cdvr.org.ua/node/1210/
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Re: Цікаві статті на історичні теми

Повідомлення Лариса » 30 вересня 2011, 03:03

http://zaxid.net/home/showSingleNews.do ... Id=1237092
Володимир В'ятрович
Мене лякає така собі «гонка трупів» у Волинській трагедії

Про польсько-українську війну, яка відбулася під час Другої світової війни і навіть вийшла поза її межі (події на Волині, Галичині, Холмщині).
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Re: Цікаві статті на історичні теми

Повідомлення Олександр » 24 вересня 2011, 08:40

Ну, тоді можу порекомендувати почитати і професійних істориків, приміром, на "Українському тижні". От, наприклад:
http://tyzhden.ua/Publication/3544
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський
Олександр
 
Повідомлення: 169
З нами з: 23 вересня 2011, 15:14

Цікаві статті на історичні теми

Повідомлення Лариса » 24 вересня 2011, 07:04

Пропоную давати тут адреси (або й цитати) цікавих статей на історичні теми, які розміщено на інших сайтах.

Наприклад, дуже цікавий сайт «Україна молода».

1) «Рюриковичі ми...»
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1949/163/69313/
«...скільки можна повторювати, мов мантри, вигадки сусідніх політтехнологів, вганяючи себе у комплекси меншовартості: мовляв, Україна як держава налічує якихось два десятки років...»

2) Стаття про Холодний Яр:
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1947/163/69239/
«Там, де святили ножі гайдамаки й вирувала Холодноярська республіка, хати досі вкриті соломою і живуть екопоселенці...»
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Поперед.

Повернутись до Теми для нашої балачки

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей


cron