Сторінка 2 з 5

Re: Українофобія в Харкові як вона є

ПовідомленняДодано: 15 листопада 2013, 14:47
Lucinissima
Вельми достойний філософ =)
Порада: зменшуй картинку, перш ніж вставляти, і її буде видно повністю.
Це робиться у Microsoft Office Picture Manager, стандартна програма для Windows XP 2003 (моя улюблена версія "Вікон" =)

Re: Українофобія в Харкові як вона є

ПовідомленняДодано: 15 листопада 2013, 14:37
Олександр
TI00.jpg
TI00.jpg (153.28 Кб) Переглянуто 2892 разів

Re: Українофобія в Харкові як вона є

ПовідомленняДодано: 15 листопада 2013, 14:35
Lucinissima
Олександр написав:Браво, Люцино! Підписуюсь під кожним Твоїм словом.


ура - нарешті ми з Олесем бодай у чомусь дійшли спільної думки :D

Українофобія в Харкові як вона є

ПовідомленняДодано: 15 листопада 2013, 14:27
Олександр
Lucinissima написав:Пані Надіє, річ не в тому, що він відмовляв жінкам! Відмовляти - його святе право, врешті-решт, багато визначних чоловіків прожили життя парубками. Але нащо було потім із холодністю реєстратора описувати це у спогадах - як до нього чіплялася одна, друга, третя (і все це - з іменами-прізвищами!), а він відмовляв?? Такі речі в пам"яті джентльмена мають бути назавжди поховані. Якщо він джентльмен, звичайно.
Чим тут пишатися? Донжуани хоч пишаються тим, скількох вони кохали. А тут - чим? Не-коханням, не-любов"ю, холодністю своєї натури?
Навіть жінці, якщо вона домоглася успіху і тепер пише мемуари, це не робить честі - перелічувати своїх колишніх залицяльників-невдах. Зводити собі постамент із чужих страждань, чужих ображених самолюбств.
А вже для чоловіка це, як на мене, й геть непростимо.


Браво, Люцино! Підписуюсь під кожним Твоїм словом.

Re: Українофобія в Харкові як вона є

ПовідомленняДодано: 15 листопада 2013, 14:25
Lucinissima
Пані Надіє, річ не в тому, що він відмовляв жінкам! Відмовляти - його святе право, врешті-решт, багато визначних чоловіків прожили життя парубками. Але нащо було потім із холодністю реєстратора описувати це у спогадах - як до нього чіплялася одна, друга, третя (і все це - з іменами-прізвищами!), а він відмовляв?? Такі речі в пам"яті джентльмена мають бути назавжди поховані. Якщо він джентльмен, звичайно.
Чим тут пишатися? Донжуани хоч пишаються тим, скількох вони кохали. А тут - чим? Не-коханням, не-любов"ю, холодністю своєї натури?
Навіть жінці, якщо вона домоглася успіху і тепер пише мемуари, це не робить честі - перелічувати своїх колишніх залицяльників-невдах. Зводити собі постамент із чужих страждань, чужих ображених самолюбств.
А вже для чоловіка це, як на мене, й геть непростимо.

Re: Українофобія в Харкові як вона є

ПовідомленняДодано: 15 листопада 2013, 14:22
Олександр
Добре, мені не вистачає.

А ось Ваше твердження про ставлення до жінок - просто невірне.

Re: Українофобія в Харкові як вона є

ПовідомленняДодано: 15 листопада 2013, 14:17
Надія
Багатьом не вистачає гумору щоб порозумітися Комахи. У Кундери є повість "Смішні кохання", що для мене вони, якщо роздивитись, майже всі смішні не виключаючи своїх. Але якщо ближче до Шевельова, то справжнє відношення чоловіка до жінок можна пізнати з його відношення до матері (це звичайно не враховуючи окремих випадків).

Re: Українофобія в Харкові як вона є

ПовідомленняДодано: 15 листопада 2013, 13:41
Олександр
Бідний Підмогильний! Пані Надіє, виправте, будь ласка!

Про насмішників:

Це не біда, мій поетичний брате,
Що Шерех знов почав статті писати:
Ти уяви, наскільки буде гірше,
Якщо він знов почне писати вірші!

Хв. Чичка

P.S. Якщо "Серафікус" - то антомія кохання, то краще вже не кохати...

Re: Українофобія в Харкові як вона є

ПовідомленняДодано: 15 листопада 2013, 11:44
Надія
Трохи запізно хотілося б відповісти Люцині відносно її коментаря про зверхнє ставлення Шевельова до жінок. Люди, які реально оцінюють дійсність трапляються дуже рідко, у більшості перемагають гормони та ємоції, це не погано бо від цього народжуються діти, але трапляються диваки, або прагматики, які обирають інший шлях, оцінюючи обставини. В випадку Шевельова це стара матір, потреба постійної зміни місця перебування та відповідальне ставлення до таких речей як сім"я в плані продовження роду, тим більш, що жінки в його житті присутні та змінюються відповідно власному розвитку (про це в нього є коментар до роману Погребельного «Місто») . Доречі до нього подібний і Домонтович, недаремно у них виникло взаємопорозуміння. Цікаво висвітлює стосунки чоловіка і жінки Домонтович, в «Серафікусі» це справжня анатомія кохання з великою долею самоіронії. А з приводу Забужко цілком згодна.

Re: Українофобія в Харкові як вона є

ПовідомленняДодано: 15 листопада 2013, 10:32
Олександр