Re: Обговорюємо прочитане...
Додано: 03 квітня 2014, 17:32
Впринципі, прочитав вже дуже давно, але, несподівано цей роман (написаний у 1979 році) отримує нову актуальність, я маю на увазі Василя Аксьонова (навіть з прізвищем- іронія долі ) "Остров Крым". Це соціальна фантастика ( чи можна віднести до "альтернативної історії") Події роману розгортаются в умовних 70х роках ХХ століття, але виходячи з припущення, що барона Врангеля не зуміли, свого часу, вибити з Криму і Крим лишився незалежною державою. Отже, існує дві Росії- одна, велика Росія- відсталий тоталітарний Радянський союз і друга російська держава- вільний, розвинений, незалежний капіталістичний Крим. Головні герої роману- кримська інтелігенція, одержима ідеєю "спільної долі", що прагне воз'єднання Криму з Росією. І зрештою, вони домагаются свого в Крим входть російські (радянські) війська. Та раптом, виявляєтся все не так як мріялося. Несподіваних паралелей з сучасними подіями- безліч. Ось наприклад про журналістів та ЗМІ
В какой-то момент Лучников увидел двух солдат, заламывающих руки назад парню в серебряной куртке, потом все пошло трещинами — удар прикладом прямо в камеру, — потом на экране появились три бегущие серебряные куртки и преследующие их десантники. Упорные фанатики продолжали снимать собственный разгром.
— Странная акция десантного соединения, — хрипел, закрываясь локтем, знаменитый комментатор Боб Коленко, лицо у него было разбито в кровь, сзади на него наседал, просунув ствол карабина под подбородок, невозмутимый «голубой берет», но Боб Коленко видел нацеленный откуда-то глаз уцелевшей камеры и потому продолжал хрипеть: — Странная игра, Имитация атаки на средства массовой информации. Вы видите, господа, этот мальчик душит меня стволом своего карабина. Кажется, он принимает эту игру слишком всерьез…
Наконец канал Ти-Ви-Мига прикрылся фирменной серебряной заставкой с эмблемой — крылатый глаз.
Встревоженный хозяин «кадиллака» смотрел на Лучникова.
— Должно быть, эти негодяи из ТV-Мига проявили какую-то бестактность к нашим войскам. Не так ли, сударь?
Он переключил свой телевизор на Москву. Там показывали общим планом улицы крымских городов, заполненные восторженными толпами. В небе группа парашютистов образовала в затяжном прыжке слово «СССР»