Лірика Миколи Шатилова

Лірика Миколи Шатилова

Повідомлення Lucinissima » 06 липня 2012, 23:51

Копия Shatylov.JPG
Копия Shatylov.JPG (24.74 Кб) Переглянуто 557 разів


Микола Шатилов (нар. 1939) - майстер настроєвої інтимної лірики, ювелір чуттєвої деталі.
Багатогранний, непослідовний, зухвалий, відчайдушний, емоційний... жоден епітет не є вичерпним.
В останні роки Микола Шатилов (нар. 1939 р.) видав три помітні книжки: дві есеїстичні – «Спадок спинених годинників» (2007) і «Кляті сімдесяті...» (2011) – та одну збірку лірики, під загадковою назвою «Дана» (2009). Саме з "Дани" - ось ці вірші.

* * *
Ти не та, що єдина в світі,
світ не бачив, зважай, таких.
Ти - як запах осінніх квітів,
котрі ляжуть отсе під сніг.

А затим запахущу сніжність
буде втоптано в мерзлу твань.
Квіти пахнуть...
Найтонша ніжність -
без надії, без сподівань.


* * *
Хто ти мені?
Не чужа, не рідня...
Хто ти мені?
Не дружина. А може...

Дихання вільного, наче в коня,
дай тобі Боже!

Може, коханка?
Не вір у бридню!
Так, ти - ніхто, ти життя мого розповідь.

Вітру, що виверне ніздрі й коню,
дай тобі Господи!


* * *
Пробач мені, що лихо легковажив
і що прохань тоді не уявляв,
коли відверто і визивно княже
твоє імення всує вимовляв.

Пробач, що жив з поганського відчаю,
а ще - плекав нехристиянський плач...
Усе, що сам собі не пробачаю,
княгине Ольго,
ти мені пробач.


* * *
Знов голос твій і напівтьма кав’ярні,
і очі знов - зухвалі і сумні...
А дні ж серпневі - незбагненно гарні...
А що було їх?
Два серпневі дні.

Приступці вгору й дощик від порога,
йшли на зупинку, туманів асфальт...
А що було?
А що було, їй-богу?
Вологий лікоть і сухі вуста.


* * *
Квітли вишні в чужому саду.
Ох і квітли ж! - і рясно, і п'янко.
А мені неминучу біду
віщувала весела циганка.

Не хотіла сказать, що помру, -
інші ж біди лишились позаду, -
що з собою туди заберу
білі вишні не нашого саду.


З ЦИКЛУ "ТЕКСТИ ПІД СВІТЛИНАМИ"

* * *
І постать звихреного клена,
і передгрозяне вікно,
і чорний вітер, і зелене,
аж заспокійливе сукно

стола,
й оті всезнавчі очі,
й життя, поділене упіл,
і лікті стоншено-дівочі,
зіперті на зелений стіл.


* * *
Печально-палеве світіння,
ліниве листя лине з лип,
і жінка в осені - осіння,
й осінніх квітів сяйний сніп,

і жінка чисто всім багата,
геть-чисто,
мов осінній сад,
і як ведеться: місто й дата,
але вона - без міст, без дат.
Lucinissima
 
Повідомлення: 185
З нами з: 02 вересня 2011, 17:12

Повернутись до УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


cron