Олександр » 30 квітня 2012, 07:28
З циклу "КІНЦЕСВІТНЄ"
* * *
Пустеля...
Тільки каміння...
Тільки каміння і мла.
Тяжко лягла
На небосхилів склепіння
Сивого неба стеля.
Пустеля.
НЕДОБРЕ
Багрим, недобрим колом,
Так, мов його не треба,
Так, як іще ніколи,
Сонце упало з неба.
Дням голова відтята,
Захід — кривава повідь.
Щоб море вогню залляти,
Вилили море крови.
Багато крови, багато,
Та ради не дасть огневі, —
От-от він прорве загати
І рине по всьому небі.
Пожар півнеба кривавить.
Мовчать на дзвіницях дзвони
Ніхто не спитає навіть:
"Чому захід такий червоний?"
Багрим, недобрим колом,
Так, мов його не треба,
Так, як іще ніколи,
Сонце упало з неба.
Прага, 1923.
КІНЦЕСВІТНЄ
Чорні, чорні пащеки прірв...
Чорні, чорні безкраї...
Хаос крилами — вздовж і вшир
Хаос, хаос шугає...
Де це раптом урвався крик?
Що там гупнуло в бурі? —
Груди в груди — гора горі?
Міста гримнули мури?
Гей, як ходить, движить земля!..
Гей, як тАрас, як тАрас!..
Зараз всю її — водна мла!
Всю заллє її зараз!
Чорні, чорні пащеки прірв...
Чорні, чорні безкраї...
Хаос крилами — вздовж і вшир,
Хаос, хаос шугає.
Прага, 1923.
* * *
Подивися туди, подивись, —
Там пророцтва про кари і згуби...
В таку жовту, задимлену вись
Скоро крикнуть архангельські труби.
Як гудітиме мідна гроза,
Як ридатимуть отвори чорні
У пожовклі такі небеса,
У простори такі неповторні!
О, цей захід!.. Ця мла сторожкА,
Це подолане світло з-за лісу!..
На півнеба незрима рука
Розпростерла зловісну завісу.
Прага, 1932.
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський