Українська поезія, якої ми не знаємо

Re: Українська поезія, якої ми не знаємо

Повідомлення Олександр » 24 вересня 2011, 21:43

Lucinissima написав:А я голосую за Стефановича!

Відкриєш тему? А я підтримаю...
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський
Олександр
 
Повідомлення: 169
З нами з: 23 вересня 2011, 15:14

Re: Українська поезія, якої ми не знаємо

Повідомлення Олександр » 24 вересня 2011, 21:37

Ого! А ще які пропозиції будуть? Я хочу відкрити тему "Мій Маланюк"!
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський
Олександр
 
Повідомлення: 169
З нами з: 23 вересня 2011, 15:14

Re: Українська поезія, якої ми не знаємо

Повідомлення Lucinissima » 24 вересня 2011, 21:36

Лариса написав:Мені здається, що й тут можна буде згодом присвятити йому кілька сторінок. Просто краще зробити це трохи згодом, щоб дати можливість людям спочатку прочитати ці повідомлення. Зазвичай в кожного є якісь невідкладні справи, не кожен зможе підряд читати по три-п’ять сторінок.


Але ж, Лар, прочитати можуть тоді, коли схочуть. А з писанням - навіщо відкладати?))

Приєднуюся до Твоєї вдячності Олександрові. Добре, що є такі ентузіасти. І гадаю, що форум - якраз годящий майданчик для подібних тем, для лікнепу. Ми в "Березолі" думали подати добірку того самого Кедра, але головред, на жаль, відмовився від цієї ідеї через брак путньої біографічної передмови. То хай принаймні десь в Інтернеті вірші лежать. І то джерело.
Lucinissima
 
Повідомлення: 185
З нами з: 02 вересня 2011, 17:12

Re: Українська поезія, якої ми не знаємо

Повідомлення Lucinissima » 24 вересня 2011, 21:32

А я голосую за Стефановича!
Востаннє редагувалось Lucinissima в 24 вересня 2011, 21:37, всього редагувалось 1 раз.
Lucinissima
 
Повідомлення: 185
З нами з: 02 вересня 2011, 17:12

Re: Українська поезія, якої ми не знаємо

Повідомлення Лариса » 24 вересня 2011, 21:31

Мені здається, що й тут можна буде згодом присвятити йому кілька сторінок. Просто краще зробити це трохи згодом, щоб дати можливість людям спочатку прочитати ці повідомлення. Зазвичай в кожного є якісь невідкладні справи, не кожен зможе підряд читати по три-п’ять сторінок.
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Re: Українська поезія, якої ми не знаємо

Повідомлення Олександр » 24 вересня 2011, 21:24

Може, відкрити окрему тему про Кравцева?
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський
Олександр
 
Повідомлення: 169
З нами з: 23 вересня 2011, 15:14

Re: Українська поезія, якої ми не знаємо

Повідомлення Лариса » 24 вересня 2011, 18:34

Передивилася ще раз і подумала, що не можу щось виділити. Подобається майже все. Качуровського я люблю вже давно, отже буду необ’єктивною, якщо його виділю. Сподобався Олександрів, Тарнавський (дуже), Маланюк... Але найбільше Кравців.
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Re: Українська поезія, якої ми не знаємо

Повідомлення Олександр » 24 вересня 2011, 18:03

Дякую, пані Ларисо!
А Вам особисто які поезії найбільше припали до вподоби?
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський
Олександр
 
Повідомлення: 169
З нами з: 23 вересня 2011, 15:14

Re: Українська поезія, якої ми не знаємо

Повідомлення Лариса » 24 вересня 2011, 17:48

Олександре, Ви чарівник! Нам не вистачало Вашої участі. Чудові вірші гарних поетів. І добре, що Ви даєте коментарі про авторів.
Аватар користувача
Лариса
 
Повідомлення: 280
З нами з: 21 серпня 2011, 11:31
Звідки: Покотилівка

Re: Українська поезія, якої ми не знаємо

Повідомлення Олександр » 24 вересня 2011, 17:31

P.S.

Борис Олександрів

І. Качуровському

Адресовані людям вірші –
Найщиріший у світі лист
Ліна Костенко


Хороший друже мій, самітнику печальний!
З пристанища матросів і повій,
З Док-Суду темного лунає голос твій,
Як арфи дзвін – мажорний і ридальний.

І, мов крізь дим, я бачу берег дальній,
Зелених трав розгорнутий сувій,
Маленьку пасіку… Крилаті сонми мрій
Тут виплекав soltero ідеальний!

О, чужино! Безкрая чужино!
У небі чорному важкі великі зорі
Вночі тремтять, стікають за вікно

І, спливши, губляться, мов іскорки прозорі…
І кожну ніч збирає їх поет,
І кожен день – октава чи сонет.

Ноктюрн
(жовтневий)

І. Качуровському

Вже, друже, осінь. Ні, ще не сльота,
Ще у повітрі лагідь промениста,
Ще далечинь бринить, прозоро чиста,
Але щедрота сонця вже не та!

Як міниться корона золота
На пишнім клені, сяйно урочиста!
А на калині – кетяги намиста
Осінній вітер пружить і гойда…

Це час на спогади, на трохи пізній жаль,
Але також це – час на мудру втіху.
Все повертається в невпиннім колобігу –
Весна і осінь, радість і печаль.

У сонці зводиться, пливе в обійми дню,
В цей тихий жовтень, сповнений вогню…


Ігор Качуровський

Борисові Ол[ександрову].



Ми її бачили в непроминальнім раннім цвітінні
В квітах тонули дівочого саду білі дерева.
І не померкнуть у пам'яті нашій барви весінні:
Світло-блакитна, незаймано-біла, ніжно-рожева.

Хай з'ясувалося, хай ми пізнали, що помилились.
Вся вона вигадка, що існувала тільки в уяві.
Ти її вимріяв. Ми приклонялись їй і молились.
Але колишньої нашої казки знищить не в праві.

В синім безмежжі травневого неба зорі вечірні,
Наскрізь осяяні вранішнім сонцем росяні квіти,
Дальньої музики звуки тужливі, кротко-сумирні,
Не заникайте, лишайтеся з нами, вічно живіте!

Пам'яті Бориса Олександрова

... Я озеро благосне снитиму...
(М. Орест.)


До Каринтії – гості непрохані –
Ми прибились у злім крутежі.
Ніби лебеді сіли сполохані
Та на плеса чужі.

Тільки юність була нашим козирем:
Молоді-молоді-молоді, –
Над Орестовим благосним озером
Ми блукали тоді.

Серед пагорбів – люстро Каринтії,
Голубе-голубе-голубе –
Залишив у його гіяцинті я
Мов частину себе.

Де над Лізером висить-не падає
Сива скеля, закутана в мох,
Ми сюди обіцяли, пригадую,
Повернутись удвох.

Бо незвідане щось і незміряне
Тут свої вкарбувало сліди,
І до кожного молодість вирине,
Як русалка з води.

Гей, потоки, зелені і піняві,
Сповістіте наскельним лісам:
До ясної озерної синяви
Повернувся я сам.

Щастя й слави кирпата суперниця —
Їй не скажеш: „Лиши! Відпусти!".
Вже не прийде мій друг, не повернеться,
Вже не може прийти...
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський
Олександр
 
Повідомлення: 169
З нами з: 23 вересня 2011, 15:14

Поперед.Далі

Повернутись до УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей


cron