Олександр » 23 вересня 2011, 18:45
Про Богдана Кравцева (відмінюється так) із задоволенням розповім, але трохи пізніше. Поет дуже своєрідний. А поки що - ще одна його олександрина, моя найулюбленіша:
Осмеркне запал слів і зсутеніють речі —
і з померків у сад виходиш ти надвечір
і дивом дивишся: згоріли ясені,
зотліли липи вже в жотневому вогні.
І тільки повз плетінь стежок твоїх колишніх
останнім багром ще горять і клени й вишні.
Сплеснувши крильми день, на захід мчиться вчвал
крізь заграву лісів і мрій далеких пал —
і гасне спогадом: так сплеском перелесним
майнули дні ясні, минули літа й весни —
і котиться в далінь чужинну без мети
осіннє листя дум. І тихо меркнеш ти.
Є радість творчости, захоплення і чар,
А "муки творчости" – це вигадка нездар.
І. Качуровський