Сторінка 1 з 1

Re: Ігор Качуровський (1918-2013). In memoriam

ПовідомленняДодано: 16 серпня 2013, 10:57
Lucinissima
Оленко, ще раз висловлюю захоплення Твоїм віршем, що звучить мов заклинання сивіли.

Re: Ігор Качуровський (1918-2013). In memoriam

ПовідомленняДодано: 08 серпня 2013, 10:21
Олена
Олена О'Лір

ПАМ’ЯТІ ІГОРЯ КАЧУРОВСЬКОГО

Ясний світильник на землі погас,
І тьма згустилася в той самий час,
І грізно, тріумфуючи, клекоче.
О ноче!

Став голос вітром, бронзою – слова,
І мова вже ні мертва ні жива,
Й ніхто цієї книги не допише.
О тишо!

Упала в прах прочанська опанча.
Замкнулись двері, і нема ключа.
Твоє крило над світом розпростерте,
О смерте!

*

Світильник згас – і загорівся знов.
І голос німоту переборов.
І янголи вітають пілігрима
Там, за дверима.

5–6.VІІІ.2013

Re: Ігор Качуровський (1918-2013). In memoriam

ПовідомленняДодано: 21 липня 2013, 13:06
Олександр
„Кому ти граєш, сліпий сурмаче ?
Кого збираєш, кличеш до бою ?
Ти сам у полі, старий козаче,
Славного війська нема з тобою.
Ти сам у полі, безвісний друже:
Одні померли, інші забиті,
А ті заснули, і їм байдуже —
Правда і воля і все на світі.
А ще багато — між ворогами
Стоять на чатах, завжди готові
Давити кіньми, бить нагаями,
Мечі топити у братній крові.
Як хочеш, друже, згадать минуле,
Вилити смуток, що тисне груди,
То грай тихенько, щоб не почули.
Щоб не сміялись над нами люди".

„Я добре знаю, любий юначе,
Що ми у полі лише з тобою,
Але ніколи сурма не плаче:
Вона гукає, кличе до бою.
Бо там, де мури і чорні ґрати,
І пильні слуги скрізь насторожі.
Коли мій виклик почну я грати —
Проймуться жахом серця ворожі.
І переможець думати буде,
Що йдуть за нами великі сили,
Що схаменулись, проснулись люди,
Що наша слава встає з могили".

ЕПІГОНИ

Вже впало сім вождів
Біля семи воріт.
Хтось в море опустив
Кривавий сонця шит:
Кривавий день погас
В безоднях наших душ,
І сумнів поміж нас
Вповзає, наче вуж.
Слизький, лукавий гад,
Сичить до мене він:
„Вертай полки назад,
Не прирікай на згин.
Не буде слави тим,
Хто взяв від інших стяг.
Не йди шляхом чужим,
Про свій подумай шлях,
Багато гарних міст
І неприступних брам.
Ти переможця хист
Покажеш ліпше там".

Ну, що ж. Нехай цвітуть
Незнані городи.
Мене ніяка путь
Не приведе туди.
Бо перед нами ціль
Чорніє та сама.
Своїх шляхів відціль
Ні в кого з нас нема.
Підійме завтра знов
Щита ясного Феб,
І знов проллється кров
На древні мури Теб,
Червона течія
Обмиє ноги нам,
І, може, згину я
І всі поляжуть там,
Куди нас кличе гнів
І помсти заповіт,
Де впало сім вождів
Біля семи воріт.

Re: Ігор Качуровський (1918-2013). In memoriam

ПовідомленняДодано: 20 липня 2013, 12:05
Олександр
Дякую на доброму слові, Ларисо!

Головне, щоб справді геніальні вірші Ігоря Васильовича хоч по його смерті дійшли до читача в Україні. Прикро, що у нас не шанують поетів, які могли б стати гордістю будь-якої світової літератури. І це не гучні слова, а лише констатація факту.

Я ж, зі свого боку, сподіваюсь, що у Клубі найближчим часом відбудеться вечір пам`яті Ігоря Качуровського. Може, ближче до 1-го вересня, коли б йому могло виповнитися 95?

Re: Ігор Качуровський (1918-2013). In memoriam

ПовідомленняДодано: 20 липня 2013, 11:01
Лариса
Олександре, дякую від імені всього клубу за геніальні вірші. Заходьте частіше, а то я боялася, що Ви вже й дорогу до нас забули. Ми Вас любимо. Вас довгий час не вистачало нашому форуму. Сподіваюся, у Вас все гаразд?

Дуже хочеться, щоб неоціненний творчий спадок Ігоря Васильовича дійшов до наших читачів.

Re: Ігор Качуровський (1918-2013). In memoriam

ПовідомленняДодано: 20 липня 2013, 08:12
Олександр
ЧОРНА СТРІЧКА

Чорною стрічкою пачки листів
Навхрест пов'язані —
Скільки тут задумів, намірів, снів.
Що не доказані...

Наче чиїсь волошкові поля
Зливою вибито,
Або жниварка снопами встеля —
Мертвими, нібито.

Часто, як часто знаходять листи
Тут пристановище.
Білі пакетики, чорні хрести —
Наче кладовище.

Сонцем спливатиме день на землі,
Сміхом, дівчатами.
Тільки шухлядка в моєму столі
Завжди мовчатиме.

Пачки листів стерегти-берегти
Буду за звичкою —
Поки й мої перев'яжуть листи
Чорною стрічкою.

17 січня 1964

Re: Ігор Качуровський (1918-2013). In memoriam

ПовідомленняДодано: 19 липня 2013, 21:14
Олександр
З балькону бачу я зелену далечінь.
Оподаль хмаросяг – мов гадина потворна.
А стежкою удвох ідуть людина й тінь:
Людина в білому, а тінь – яскравочорна.

На прохід би й собі... Та проминув мій час.
А ноги мов чужі – згинаються в коліні.
...Я, може, тут колись і перейду ще раз,
Але від мене вже тоді не буде тіні.
20.V.2007–11.IV.2008

Ігор Качуровський (1918-2013). In memoriam

ПовідомленняДодано: 19 липня 2013, 15:08
Олександр
На густочорнім тлі ялинника стрункого
Сніжинки сірими здаються оддаля.
Тож стали сірими і небо і земля,
Окрім сіризни вже ніде нема нічого.

Обмежуй рух бажань, а простір дай думкам.
Умій найгірший сум - безболісно сприйняти.
Такий я настрій мав, коли вмирала мати,
Такий він і тепер, коли вмираю сам*.

Ігор Качуровський. 2 лютого 2013

ВІЧНАЯ ПАМ`ЯТЬ!

*Ця поезія, через надто похмурий її настрій, не була включена Ігорем Качуровським до підсумкової збірки "Лірика" і досі лишалась неопублікованою.